Ігор ТРЯПІЧКІН

Тряпічкін Ігор Віталійович, військовий та ветеран воєнізованої охорони залізниці, віддав своє життя за свободу України 8 травня 2025 року. Людина сталевої витримки та високої офіцерської честі, він присвятив служінню державі понад три десятиліття. Його життя — це шлях дисципліни, професіоналізму та беззаперечної відданості присязі.

Ігор Віталійович народився 23 червня 1968 року в місті Українськ Донецької області. Саме там, на сході країни, почав гартуватися його характер, який згодом став опорою для багатьох.

Більшу частину свого життя Ігор Віталійович присвятив службі у лавах Збройних Сил України. Понад 20 років у погонах сформували в ньому ту рідкісну рису — здатність зберігати спокій та діяти ефективно у найекстремальніших ситуаціях. Армійська школа навчила його відповідальності не лише за власні вчинки, а й за життя побратимів. Ці якості стали визначальними для всієї його подальшої долі.

Завершивши військову службу, Ігор Віталійович обрав Харківщину як свій новий дім. У 2011 році він приєднався до «залізної родини». Стрілець 3 розряду стрілецької команди з охорони вантажів.Працював на станції Куп’янськ-Сортувальний виробничого підрозділу «Харківський загін воєнізованої охорони».

На стратегічно важливому вузлі в Куп’янську він забезпечував безпеку перевезень. Колеги згадують його як надзвичайно принципового та уважного працівника. Його військова виправка відчувалася в усьому: від ідеального порядку в документах до сумлінного патрулювання об'єктів.

З початком повномасштабного вторгнення Ігор Віталійович не залишився осторонь. Як людина з величезним бойовим та життєвим досвідом, він був мобілізований до лав ЗСУ.

Він став на захист держави у найважчий для неї час. На жаль, війна жорстока: станом на сьогодні точні обставини та місце його загибелі 8 травня 2025 року залишаються невідомими, що лише підкреслює трагізм та велич його жертви.

Вічна шана та глибока скорбота
Для колективу Харківського загону воєнізованої охорони Ігор Тряпічкін назавжди залишиться прикладом справжнього чоловіка — небагатослівного, але дієвого, суворого, але людяного.

Висловлюємо найщиріші співчуття дружині Героя — Наталії Вікторівні, а також усім рідним і близьким.

Ми схиляємо голови перед мужністю нашого колеги. Світлий спомин про Ігоря Віталійовича житиме у пам’яті всіх, хто мав честь служити та працювати разом із ним.

Вічна пам’ять і слава Герою!