Андрій КАЧАЙЛО

Андрій Миколайович Качайло — залізничник, турботливий чоловік, найкращий у світі батько та Герой, який віддав своє життя за Україну. Понад чверть століття він присвятив рідній магістралі, а у вирішальний для країни час став на її захист.

Народився Андрій у селищі Видвиженець (нині Миролюбівка) на Дніпропетровщині. Свою трудову біографію на залізничному транспорті він розпочав у вересні 1999 року монтером колії у Нижньодніпровській дистанції колії.

Його професійний шлях — це приклад сумлінності та постійного розвитку:

Пройшов шлях від монтера колії 2 розряду до 3 та 4 розрядів.

З червня 2020 року обіймав посаду бригадира (звільненого) з поточного утримання й ремонту колій та штучних споруд 5 розряду.

Загалом віддав залізниці 26 років свого життя.

У колективі Андрія Миколайовича шанували за професіоналізм, справедливість і добре серце.

«Нашу роботу Андрій Миколайович знав досконало, він був справжнім професіоналом. Як бригадир — діяв наполегливо й цілеспрямовано... Дурних наказів нам не давав, з людьми добре ладив, був душею нашого колективу», — згадує монтер колії Дмитро Лашко.

Колеги пам'ятають його не лише як надійного наставника на роботі, а й як людину широкої душі, яка щиро любила риболовлю та вміла дружити.

Маючи бронь від підприємства, Андрій Миколайович прийняв свідоме рішення і 14 березня 2022 року добровільно став до лав Збройних Сил України. Воював на найгарячішому напрямку — на Донеччині, у складі 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха.

Спочатку в армії розгледіли його «золоті руки» та інженерну кмітливість — доручили ремонт техніки. Але коли на передовій почали гостро бракувати людей, він без вагань став у стрій на «нуль».

Загинув Андрій 24 лютого 2023 року у бою поблизу села Водяне Ясинуватського району. Довгий час він вважався зниклим безвісти, і лише тривала невизначеність завершилася гіркою звісткою — родина отримала офіційне підтвердження загибелі.

Найбільшим щастям для Андрія була його родина. Разом із дружиною Оксаною вони прожили 26 щасливих років, виростили двох донечок, які називали його найкращим батьком у світі.

Він був справжнім господарем: любив поратися по господарству, доглядав за садом і городом, обожнював тварин. Його відкрите серце було завжди готове допомогти кожному, хто цього потребував — чи то викосити траву, чи то полагодити техніку.

«Ми жили душа в душу... Андрій був справжнім патріотом України», — ділиться спогадами дружина Оксана.

У Героя залишилися дружина та дві доньки.

Колектив Нижньодніпровської дистанції колії та всі, хто знав Андрія Миколайовича, назавжди збережуть світлу пам'ять про його добре серце, мужність і відданість Україні.

Вічна пам'ять і шана нашому колезі-герою!