Дмитро ГАЙДАЙ
Дмитро народився 8 листопада 1993 року в місті Бахмач Чернігівської області — славному залізничному вузлі, де любов до сталевих магістралей виховується змалечку. У 2012 році, закінчивши Київський електромеханічний технікум залізничного транспорту, він одразу приєднався до великої залізничної родини помічником машиніста у локомотивному депо Конотоп.
Своєму професійному покликанню Дмитро Олегович присвятив 12 років життя. Завдяки наполегливості, працьовитості та глибоким знанням техніки він пройшов шлях від помічника машиніста до машиніста електровоза виробничого підрозділу «Локомотивне депо Дарниця» філії «Локомотивна компанія» АТ «Укрзалізниця», посівши місце за пультами керування локомотива у січні 2024 року. Колеги згадують його як відповідального, сумлінного та надійного фахівця, на якого завжди можна було покластися у найскладніших рейсах.
1 вересня 2026 року о 02:21 життя Дмитра трагічно обірвалося. Внаслідок ворожого ракетного обстрілу балістичною ракетою території локомотивного депо Дарниця вибух стався практично одразу після оголошення повітряної тривоги. Дмитро Олегович загинув, прямуючи до укриття, до останнього залишаючись на варті залізничного руху.
У цивільному житті Дмитро був люблячим та турботливим сином, єдиною опорою для своєї матері.
Колектив виробничого підрозділу «Локомотивне депо Дарниця» філії «Локомотивна компанія» АТ «Укрзалізниця» висловлює найглибші та найщиріші співчуття матері, рідним, близьким і друзям Дмитра Гайдая. Ми розділяємо це невимовне горе та схиляємо голови у скорботі. Людина живе доти, доки живе пам’ять про неї. Ми збережемо цю світлу пам’ять у наших серцях, у спогадах та добрих словах про нашого колегу.
Вічна і світла пам’ять!
Запали вогонь пам’яті
Поділіться спогадом
Працювали разом? Знали особисто? Лишіть спогад, щоб пам’ять жила вічно.
Ми були одногрупниками, разом навчалися, спілкувалися, жартували. Ти був надзвичайно світлою, щирою та доброю людиною. Справжнім другом і надійним колегою. Ти завжди був веселим, життєрадісним, умів підтримати, розсмішити й подарувати гарний настрій навіть тоді, коли навколо було нелегко.
Тебе неможливо було не помітити — ти ніс із собою якусь особливу теплоту та світло. Здається, такі люди просто не повинні йти так рано…
Я назавжди запам’ятаю тебе саме таким — усміхненим, добрим, веселим і справжнім.
Спочивай з миром, друже. Світла пам’ять тобі. Ти назавжди залишишся в пам’яті тих, хто мав щастя знати тебе.
Ти назавжди залишишся в моїй пам’яті — добрим, щирим, усміхненим і справжнім.
Дякую за теплі спогади, які назавжди залишаться зі мною.
Світла пам’ять тобі… 🕯️😭💔