Артем СТУПАК

Артем СТУПАК

Криворізька дистанція сигналізації та зв'язку
26.07.1988 – 28.03.2022

Артем народився у місті Кам'янське Дніпропетровської області. Закінчив Дніпровський коледж залізничного транспорту та транспортної інфраструктури. У 2010 році прийшов працювати на залізницю шліфувальником пересувної рейкозварювальної машини Верхівцевського рейкозварювального поїзда №39. Затим працював монтером колії Криворізької дистанції колії, електромонтером СЦБ у Криворізькій дистанції сигналізації та зв'язку, електромеханіком дільниці І групи.

У грудні 2021 року Артем пішов за контрактом служити до ЗСУ. Був стрільцем-снайпером розвідувального взводу розвідувальної роти. Посмертно отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня.

33-річний Артем Ступак загинув 28 березня 2022 року в бою поблизу міста Авдіївка Донецької області.

Коли на урочистому шкільному заході в небо запускали кольорові кульки й просили малечу загадувати бажання, молодший син Артема Ступака Віталік із сумом та надією сказав: «Хочу, щоб мій татко був живий…»

Дружина Вікторія розповідає: «Артем був веселий, товариський, доброзичливий. Любив риболовлю, тримав пасіку. У нашій сім’ї панували любов і взаємоповага. Чоловік ставився до мене дуже добре, як кажуть, носив на руках. Найтяжчу роботу (скажімо, на городі) брав на себе, не дозволяв підіймати важкого. Щоб бути поруч із родиною, змінив місце роботи та професію». Коли вони познайомилися, Вікторія вже мала 4-річного сина Ваню від першого шлюбу. «Артем прийняв мого хлопчика як власну дитину, грався з ним, виховував. Згодом у нас народився спільний син Віталик, але обидва хлопці були для чоловіка рідними». Артем – учасник АТО, підтримував зв’язок з побратимами і наприкінці 2021 року вирішив підписати контракт і повернутися на службу в ЗСУ. «Наші сини дуже пишаються батьком. Молодший Віталик, якому зараз вісім, розповідає всім, що його татко – герой. Сімнадцятилітній Ваня – більш стриманий. Він тишком ходить на батькову могилу, щоб наодинці поговорити з Артемом і не соромитися своїх сліз».

У Артема залишились дружина Вікторія, син Віталій, мати Наталія Іванівна та брат Олександр.

Колектив Криворізької дистанції сигналізації та зв'язку регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» глибоко сумує з приводу втрати свого колеги, Артема Ступака.  Вічна пам'ять захиснику, якого так бракує синам!

Запали вогонь пам’яті

Свічка памʼяті Свічка памʼяті

Поділіться спогадом

Працювали разом? Знали особисто? Лишіть спогад, щоб пам’ять жила вічно.

Інші герої меморіалу
До меморіалу
Віталій ВЕНГЕРЕНКО
Відзнака Залізний на небі
Виробничий підрозділ «Пасажирське вагонне депо Запоріжжя-1»
Віталій ВЕНГЕРЕНКО
10.07.1992 – 03.11.2026
Катерина БОРИСОВА
Відзнака Залізний на небі
Виробничо-структурний підрозділ «Дніпровське моторвагонне депо»
Катерина БОРИСОВА
06.12.1965 – 29.10.2026
Вікторія НОСІКОВА
Відзнака Залізний на небі
Виробничо-структурний підрозділ «Дніпровське моторвагонне депо»
Вікторія НОСІКОВА
23.07.1966 – 29.10.2026
Яна ШПАКОВА
Відзнака Залізний на небі
Вокзальна компанія "Дніпро-Головний"
Яна ШПАКОВА
29.01.1994 – 29.10.2026
Євгеній КРИВКО
Відзнака Залізний на небі
Вокзальна компанія "Дніпро-Головний"
Євгеній КРИВКО
30.01.1988 – 29.10.2026
Руслан ДІЛЬ
Виробничий підрозділ «Синельниківське локомотивне депо»
Руслан ДІЛЬ
10.06.1978 – 29.10.2026
Роман БОРЗЯК
Структурний підрозділ «Слов’янська дистанція колії»
Роман БОРЗЯК
01.01.1977 – 17.10.2026
Арутюн МАНВЕЛЯН
Виробничий підрозділ «Локомотивне депо Помічна»
Арутюн МАНВЕЛЯН
04.09.1977 – 12.10.2026
Андрій РЯБЧЕНКО
Відзнака Залізний на небі
Виробничо-структурний підрозділ моторвагонне депо Фастів-1
Андрій РЯБЧЕНКО
09.02.1971 – 12.10.2026
Василь КУБСЬКИЙ
Виробничий підрозділ "Локомотивне депо Ковель"
Василь КУБСЬКИЙ
03.01.1991 – 11.10.2026

4 листопада · День залізничника

Поїзд залізної пам’яті

На згадку про залізничників, яких забрала війна. Збережімо пам’ять разом.

До сторінки пам’яті
Поїзд залізної пам’яті