Артем ЮМИНА
23 липня 2026 року в Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. І.І. Мечникова від важких поранень, отриманих під час виконання бойового завдання поблизу селища Малотаранівка на Донеччині, помер залізничник та захисник України Артем Миколайович Юмина. Воїну та фахівцю вагонного господарства був 41 рік.
Артем народився у місті П’ятихатки на Дніпропетровщині. Свій 17-річний трудовий шлях на залізниці він розпочав у вересні 2004 року слюсарем з ремонту рухомого складу в рідних П’ятихатках. Згодом працював оглядачем-ремонтником вагонів у депо Мудрьона та Батуринська, а з листопада 2024 року дбав про безпеку руху на пункті технічного обслуговування вагонів станції Терни.
Колеги згадують Артема як розважливого, спокійного та надзвичайно відповідального фахівця.
«Він мав незаперечний авторитет у колективі, — ділиться заступник начальника станції Рядова Сергій Дзюман. — Був витриманим, завжди вмів уважно вислухати людину, поважав чужу думку. На нього можна було покластися в усьому. А його великою пристрастю був мініфутбол — у складі команди депо він виборював призові місця на регіональних турнірах».
У березні 2022 року Артем добровольцем став до лав Збройних Сил України. Попри важкі фронтові будні, під час коротких відпусток він прагнув віддати увесь свій час і тепло найріднішим.
«Він був дуже цілеспрямованим, ніколи не здавався перед труднощами, — розповідає дружина Катерина. — Та водночас мав золоте, добре серце. Безмежно любив дітей — сина, нашу донечку, хрещеників. Намагався надолужити свою відсутність посиленою турботою, балував їх і приділяв кожну вільну хвилину».
У полеглого Захисника залишилися мати, дружина та двоє дітей.
Колектив Криворізького регіонального відділу організації роботи станцій та все АТ «Укрзалізниця» висловлює найглибші співчуття родині, побратимам та друзям Артема Юмини. Світлий спогад про його доброту, спортивний дух, наполегливість та воїнський подвиг назавжди житиме в наших серцях.
Вічна пам’ять і шана Герою!
Запали вогонь пам’яті
Поділіться спогадом
Працювали разом? Знали особисто? Лишіть спогад, щоб пам’ять жила вічно.