Вікторія НОСІКОВА
29 жовтня 2026 року внаслідок ворожої атаки безпілотного літального апарата по станції Дніпро-Головний регіональної філії «Придніпровська залізниця» трагічно обірвалося життя провідника пасажирського вагона Вікторії Володимирівни Носікової. Удар стався поблизу 9-ї колії, де готувався до відправлення приміський поїзд № 866 сполученням Дніпро-Головний – Запоріжжя-1. Вікторія Володимирівна отримала травми, несумісні з життям, під час прямування до укриття, виконуючи свій професійний обов'язок до останніх секунд.
Вікторія народилася 23 липня 1966 року в місті Краматорськ на Донеччині. Свою долю зі сталевими коліями вона пов'язала понад два десятиліття тому, віддавши 20 років життя залізничному транспорту. Працюючи провідником пасажирського вагона у поїздах місцевого сполучення виробничого структурного підрозділу «Дніпровське моторвагонне депо» філії «Приміська пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця», вона щодня дбала про затишок, безпеку та комфорт тисяч пасажирів.
Колеги згадують Вікторію Володимирівну як надзвичайно відповідальну, дисципліновану та сумлінну працівницю. Вона завжди якісно та з щирим серцем виконувала свої обов'язки, даруючи пасажирам тепло й увагу, а для колективу депо була надійною порадницею й доброю колегою.
У цивільному житті вона була берегинею родини — люблячою дружиною, турботливою матір'ю та бабусею, чиє серце завжди билося заради найрідніших людей.
Без люблячої дружини, матері та бабусі залишилися чоловік Олександр, син Олександр та онук Клім.
Колектив виробничого структурного підрозділу «Дніпровське моторвагонне депо» та філії «Приміська пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» з глибоким сумом і невимовним болем розділяє горе цієї непоправної втрати та висловлює щирі співчуття чоловікові, синові, онуку, рідним і близьким Вікторії Носікової.
Світла пам’ять про її доброту, багаторічну сумлінну працю та відданість залізничній справі назавжди залишиться в наших серцях.
Вічна та світла пам’ять!
Запали вогонь пам’яті
Поділіться спогадом
Працювали разом? Знали особисто? Лишіть спогад, щоб пам’ять жила вічно.