Іван КОМАРНИЦЬКИЙ
З нестерпним болем і глибоким сумом колектив Дніпровського локомотивного депо повідомляє про трагічну загибель нашого колеги, 25 червня 2026 року обірвалося життя людини, сповнене праці, відповідальності та турботи про інших. Іван Іванович загинув у Запорізькій області внаслідок влучання ворожого FPV-дрона в електровоз під час виконання службових обов'зків на станції Запоріжжя-1.
Іван Іванович народився 31 січня 1985 року в селі Токове Синельниківського району Дніпропетровської області. Його життєвий шлях був нерозривно пов’язаний із залізницею - справою, якій він віддав понад два десятиліття свого життя. Розпочавши трудову діяльність у 2003 році провідником пасажирських вагонів, він крок за кроком здобував досвід і повагу колег. У 2009 році працює слюсарем з ремонту рухомого складу, а з 2011 року - помічником машиніста електровоза, де залишався вірним професії до останнього дня.
За 22 роки роботи на залізниці Іван Іванович став не просто висококласним фахівцем - він став людиною, на яку завжди можна було покластися. Спокійний, доброзичливий, щирий, він ніс із собою тепло і підтримку. Його слово мало вагу, а його допомога - справжню цінність.
Сьогодні важко знайти слова, які могли б передати біль цієї втрати. Осиротіли його рідні, осиротів колектив, що щодня працював поруч із ним.
У Івана Івановича залишилися дві доньки:
Комарницька Каріна Іванівна, 2007 року народження;
Комарницька Юліана Іванівна, 2010 року народження.
Вони втратили найдорожче - батька, який любив їх понад усе, працював заради їхнього майбутнього і мріяв бачити їх щасливими.
За відданість професії, мужність і самовіддане виконання обов’язку в умовах воєнного часу
Івана Івановича посмертно представлено до знаку пошани "Залізні на небі" .
Світла пам’ять про Івана Івановича назавжди залишиться в серцях усіх, хто його знав. Його життя - це приклад гідності, працьовитості та людяності, а його загибель - невимовний біль і рана, що не загоїться.
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким.
Схиляємо голови в скорботі разом із вами.
Вічна пам’ять…
Запали вогонь пам’яті
Поділіться спогадом
Працювали разом? Знали особисто? Лишіть спогад, щоб пам’ять жила вічно.
Гарний хлопець був, дурного слова ніколи від Івана не чув
З ним і поїздка ніколи не була обтяжливою
Царство небесне