Олександр САМБОРИК

Олександр народився 27 вересня 1984 року в місті Миколаєві. Після навчання у Миколаївському технікумі залізничного транспорту він обрав шлях, якому залишився вірним до останнього подиху. У серпні 2004 року Олександр приєднався до залізничної родини, розпочавши кар'єру машиністом колійної машини.

Майже всю свою трудову біографію Олександр присвятив обслуговуванню сталевих магістралей. Працюючи у Знам’янському центрі механізації колійних робіт, він пройшов шлях до слюсаря 3 розряду.

Олександр Михайлович Самборик, слюсар з ремонту колійних машин та відважний воїни механізованих військ, загинув 21 вересня 2024 року, захищаючи суверенітет України. Життя Захисника обірвалося під час виконання бойового завдання на найгарячішому Донецькому напрямку. Він не дожив лише шість днів до свого 40-річчя.

Колеги згадують його як надзвичайно дисциплінованого та відповідального працівника.

Олександр був справжньою «душею колективу», людиною, яка своєю присутністю підтримувала командний дух і завжди була готова прийти на допомогу колегам.

Поза роботою Олександр був активною та всебічно обдарованою людиною. Він захоплювався футболом та мав репутацію «майстра на всі руки». Син Максим згадує батька як людину, яка вміла все і завжди знаходила час для гідного виховання дітей, оточуючи їх любов'ю та підтримкою.

27 липня 2024 року Олександр став до лав Збройних Сил України. Попри те, що його військовий шлях був недовгим, він встиг проявити себе як хоробрий і відданий воїн, ставши прикладом для своїх побратимів у механізованих військах.

У Олександра залишилися мама, син та донька.

Колектив ВП «Знам’янський центр механізації колійних робіт» АТ «Укрзалізниця» з глибоким сумом та пошаною схиляє голови перед пам’яттю колеги. Олександр Михайлович віддав за нашу свободу найцінніше — своє життя. Його мужність, відданість та багаторічна праця на благо залізниці назавжди залишаться в нашій пам'яті. Вічна пам’ять і шана нашому Герою!