Олександр ТАРАСЮК

Народився 11 липня 1975 року в рідному місті Коростень, де пройшли його дитинство та юність. Навчався у Коростенському НВК «Школа-гімназія №2 імені Володимира Сингаївського». Після школи здобув фах електромонтера з обслуговування електрообладнання у ПТУ №16. 

Свою трудову діяльність на залізниці розпочав у 1999 році вантажником в Коростенській дистанції цивільних споруд. Стаж на залізниці складає 27 років.

У цивільному житті Олександр був душею будь-якої компанії. Його щирий гумор та життєрадісність завжди зігрівали оточуючих. Справжній відпочинок він знаходив у природі: захоплювався риболовлею та з особливою любов’ю облаштовував родинну дачу. Знайомі та друзі згадують його як надзвичайно добру, працьовиту та світлу людину.

Військовий шлях Олександра розпочався ще у 2015 році. Він став на захист суверенітету України в зоні проведення АТО на Донеччині та Луганщині. За мужність був відзначений нагородами «За вірність присязі» та «За оборону рідної держави».
19 лютого 2025 року Олександр знову повернувся до лав Збройних Сил України. Служив у військовій частині А5002. Завдяки бойовому досвіду та лідерським здібностям, пройшов шлях від рядового до молодшого сержанта. Обійняв посаду командира радіовідділення взводу зв’язку 2-го механізованого батальйону.

У війську Олександр отримав позивний «Шматко». На його плечах лежала надскладна місія — забезпечення безперебійного зв’язку в найгарячіші моменти бою. Кожне передане ним слово часто ставало вирішальним для порятунку життів побратимів.
Молодший сержант Тарасюк Олександр Петрович загинув 26 січня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Писарівка на Сумщині. Він до останнього подиху залишався вірним присязі, своїй родині та рідній землі.

Він був люблячим сином, надійним братом та турботливим батьком для доньки Карини, яка була його найбільшою гордістю. Світла пам’ять про добру, веселу та мужню людину назавжди житиме в серцях друзів, родичів.