Повтар Анатолій
Донецька залізнична громада та весь колектив Укрзалізниці зазнали важкої, непоправної втрати. На 56-му році життя внаслідок ворожого обстрілу в зоні бойових дій обірвалося життя відданого працівника, висококласного керівника, люблячого чоловіка, батька та дідуся.
Анатолій Якович народився 24 лютого 1971 року у місті Донецьк. У 2018 році він пов’язав свою долю із залізничною галуззю, розпочавши трудовий шлях інженером виробничо-технічного відділу в структурному підрозділі «Лиманське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця».
Завдяки високому професіоналізму, організаторським здібностям та ініціативності вже у 2020 році Анатолій Якович очолив відділ оздоровчих закладів виробничого штату структурного підрозділу «Адміністративно-господарська служба» регіональної філії «Донецька залізниця». Протягом 8 років сумлінної праці він дбав про оздоровлення та відпочинок залізничників та їхніх родин, вкладаючи в цю справу всю свою душу.
Колеги згадують його як надзвичайно відповідального, спокійного, щирого та доброзичливого працівника, який завжди був готовий прийти на допомогу, підтримати порадою чи справою. Його людяність та глибока мудрість залишили невиліковний світлий слід у серцях усіх, кому випала честь працювати поруч із ним.
24 липня 2026 року життя Анатолія Яковича трагічно обірвалося в місті Слов’янськ Донецької області внаслідок важких ушкоджень, спричинених вибухом та уламками під час ворожого обстрілу. До останнього дня він залишався на рідній Донеччині, вірно виконуючи свої обов'язки.
У Анатолія Яковича залишилася любляча родина, яка була для нього головним сенсом життя: дружина, дві доньки та онука.
Колектив структурного підрозділу «Адміністративно-господарська служба» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» висловлює найщиріші та найглибші співчуття дружині, дітям, онуці, рідним і близьким Анатолія Яковича. Ми розділяємо цей пекучий біль і схиляємо голови у глибокій скорботі. Нехай світла пам'ять про нього стане джерелом сили й гордості для родини. Його ім'я назавжди залишиться в історії залізничної родини.
Cвітла пам’ять нашому колезі!
Запали вогонь пам’яті
Поділіться спогадом
Працювали разом? Знали особисто? Лишіть спогад, щоб пам’ять жила вічно.