Роман КОБРИН

Кобрин Роман Михайлович, досвідчений залізничник та мужній воїн-снайпер, офіційно визнаний загиблим після довгих 18 місяців невідомості. Його земний шлях обірвався у вересні 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області. Йому було 46 років.

Роман народився 19 вересня 1978 року в селі Довге на Львівщині. Він був людиною світлої душі, чия щирість і життєрадісність зігрівали всіх навколо.

Роман Михайлович присвятив залізничному транспорту значну частину свого життя, розпочавши трудовий шлях у 2008 році.

 За понад 16 років роботи він став не просто фахівцем, а людиною, на яку завжди можна було покластися.

Колеги згадують його як надзвичайно сумлінного та відповідального працівника. Роман користувався щирою повагою у колективі за свою відданість справі та готовність прийти на допомогу в будь-яку хвилину.

Коли країна покликала на захист, Роман не залишився осторонь. 25 червня 2024 року він вступив до лав Збройних Сил України.

Виконував обов'язки стрільця-снайпера 1-го механізованого відділення 2-ї механізованої роти військової частини.

Брав участь у запеклих боях на одному з найскладніших напрямків — Покровському. У вересні 2024 року під час виконання бойового завдання зв’язок із ним зник.

Півтора року тривали виснажливі пошуки та сподівання на диво. Лише завдяки експертизі ДНК було остаточно встановлено, що Герой загинув у бою, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі.

Поза роботою та службою Роман був надзвичайно різнобічною особистістю.

Він понад усе любив мандри, відкриваючи для себе красу рідної землі.

Його серце було сповнене щирої віри в Бога та безмежної любові до України. Колеги та друзі пам’ятатимуть його завжди усміхненим, веселим і надзвичайно добрим.

Втрата Романа — це незагойна рана для його родини. Він був люблячим сином, і тепер його старенька матір залишилася самотньою, втративши свою єдину опору.

Висловлюємо найщиріші співчуття матері, близьким та друзям Романа Михайловича. Колектив залізниці схиляє голови у глибокій скорботі. Ми втратили не просто колегу, а справжнього патріота, чия людяність і доброта назавжди залишаться в наших серцях як приклад високої гідності.

Вічна пам’ять і слава Герою!