Василь КЛЕКАЧ

Клекач Василь Степанович народився в мальовничому селі Мущаниця Острозького району Рівненської області у сім’ї Надії Миколаївни та Степана Андрійовича. Разом із братом Сергієм він ріс у місті Шепетівка, де у 1973 році вперше переступив поріг Шепетівської середньої школи №6. У 1984 році закінчив Шепетівське технічне училище, опанувавши спеціальність токаря. Згодом продовжив навчання у Вінницькому політехнічному інституті.

Після строкової служби у Повітрянодесантних військах, де він служив зв’язківцем, у 2000 році Василь Степанович влаштувався працювати у Виробничий підрозділ локомотивне депо Шепетівка спочатку слюсарем, а згодом став бригадиром. Стаж роботи на залізниці: близько 19 років (до повної мобілізації у 2019 році).

Василь Степанович завжди був патріотом. У 2015 році пішов добровольцем до лав Збройних Сил України, брав участь в Антитерористичній операції.

У 2017 році, після повернення до цивільного життя, продовжив працювати в локомотивному депо. З 30.05.2019 року чоловік прийняв рішення повернутися в армію, підписав контракт і відновив службу у рідній 30-окремій механізованій бригаді.

24 лютого 2022 року, коли росія розпочала повномасштабну війну, Василь Степанович зустрів ворога в бою. Він захищав селище Нью-Йорк на околицях окупованої Горлівки. У другій половині 2022 року брав участь у запеклих боях під Ізюмом, де отримав важке поранення, але після лікування повернувся на передову. У 2023 році був серед тих, хто стояв на захисті Бахмута. Він пройшов найгарячіші ділянки цієї війни, отримав численні поранення, але завжди повертався у стрій.

14 лютого 2025 року від отриманих важких осколкових поранень передчасно згасло життя Василя Клекача.

За мужність, хоробрість та стійкість, проявлені під час захисту країни, був удостоєний численних нагород, серед яких - почесна відзнака «За оборону Маріуполя». За відданість військовій справі нагороджений орденом «За оборону рідної держави», медалями та подяками.

Навчання давалося легко, але більше за все його приваблював спорт, особливо вільна боротьба. Відданість тренуванням та цілеспрямованість приносили йому перемоги, він не раз виборював призові місця на змаганнях. Він був людиною, яку поважали колеги за працьовитість, чесність, мудрість. Василь Степанович завжди був патріотом своєї країни. Під час служби проявив себе як відповідальний, надійний і сміливий боєць. Він сумлінно виконував свої обов’язки, не боявся труднощів і завжди був готовий підтримати побратимів. Його поважали за рішучість, витримку і бойовий дух. У найнебезпечніші моменти він діяв впевнено, не втрачав холоднокровності та завжди був готовий ризикувати заради товаришів і спільної справи. Вільний час Василь Степанович проводив на природі, любив риболовлю. Окрім риболовлі, любив збирати гриби та ягоди. Ще однією пристрастю було читання, найбільше він любив історичні книги.

У 2021 році він став дідусем двох онуків - Назара та Максима. У нього залишились дружина, син, донька, онуки. Висловлюємо глибокі співчуття родині та близьким.

Колектив виробничого підрозділу «Локомотивне депо Шепетівка» низько схиляємо голови у глибокій жалобі. Світла пам’ять нашому оборонцю, який відтепер — у лавах Небесного воїнства.