Едуард БІЛИЙ

26 липня 2026 року поблизу села Миколайпілля Краматорського району Донецької області під час виконання бойового завдання загинув Криворізький залізничник, шляховий майстер і захисник України Едуард Володимирович Білий. Йому було 36 років.

Едуард народився у селі Новопілля на Криворіжжі. Здобув освіту в Індустріальному фаховому коледжі Криворізького національного університету і в липні 2012 року розпочав свій шлях на залізниці монтером колії.

Це була людина, яка зробила себе сама. За 14 років у Криворізькій дистанції колії регіональної філії «Придніпровська залізниця» він пройшов шлях від звичайного робітника до бригадира, а з жовтня 2020 року — шляхового майстра. Колеги згадують його як цілеспрямованого керівника, який дбав про колектив, вчився, легко знаходив підхід до людей і понад усе цінував залізничні кадри.

«Він був на своєму місці, — ділиться спогадами монтер колії Валерій Севрюков. — Наполегливо йшов до мети, гуртував людей довкола себе, брався за вирішення будь-яких виробничих та побутових питань. Коли почалася повномасштабна війна, пішов добровольцем, сказавши: "Не треба мене бронювати"».

З 28 березня 2022 року Едуард Білий тримав оборону країни у лавах Збройних Сил України.

У цивільному житті він був людиною з «золотими руками» — сам ремонтував усе в домі, розбирався в автомобілях і мотоциклах, захоплювався футболом та риболовлею. Дружина Євгенія згадує його як винятково щирого, прямого чоловіка, який огортав родину любов’ю, виховував як рідну її доньку та мріяв про спільне немовля.

У полеглого Героя залишилися мати, дружина та донька.

Колектив всієї «Укрзалізниці» висловлює глибоке співчуття родині, друзям і побратимам Едуарда Білого. Його ім'я та подвиг назавжди закарбовані в історії нашого підприємства.