Олександр АРТЕМЧУК

Для багатьох пасажирів залізниця починається із затишку у вагоні та доброзичливого погляду провідника. Понад 17 років Олександр Володимирович Артемчук дарував це відчуття тепла людям, долаючи тисячі кілометрів під стукіт коліс. Та коли ворог ступив на рідну землю, він без вагань змінив цивільні колії на вогняні дороги фронту.

Олександр виріс у славному залізничному місті Козятин на Вінниччині. Тут, закінчивши професійно-технічне училище, він обрати долю залізничника. Свій трудовий шлях присвятив Вагонній дільниці станції Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця». У колективі його знали як людину з надзвичайно щирою душею та винятковим працелюбством — надійного колегу, чиє доброзичливе слово завжди додавало наснаги.

14 липня 2024 року Олександр Володимирович став до лав Збройних Сил України, де служив оператором у складі механізованої роти. 15 вересня 2024 року під час запеклого бою на Донеччині, потрапивши під ворожий артилерійський вогонь, воїн переставав виходити на зв'язок. Майже півтора року тривали пошуки та болісне очікування. Лише на початку 2026 року завдяки складній ідентифікації підтвердилося найважче: Олександр загинув того фатального вересневого дня, залишившись вірним Присязі до останнього подиху.

У цивільному житті він був ніжним, турботливим батьком та люблячим сином, для якого родина була найвищою цінністю.

З глибоким болем у серці та безмежною вдячністю колектив Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський та вся пасажирська компанія Укрзалізниці висловлюють співчуття рідним, близьким і побратимам Олександра Артемчука.

Нехай земля буде пухом Захиснику, а пам'ять про його світлу душу живе в наших серцях.