Всі спогади

С В'ячеславом Майдановичем ми працювали разом ще до повномасштабної російської агресії, у Маріупольській команді ВОХР. Він завжди був відповідальним працівником, сумлінно ставився до виконання обов'язків, але водночас відкритою та щирою, простою людиною. З ним було спокійно та комфортно працювати разом, бо я був впевнений, що Слава не підведе. З ним також було цікаво спілкуватись, бо він був різноманітно розвиненим, мав свої погляди і ми часто обговорювали події в країні та в мирі.Слава був патріотом України, ще з14 року засуджував гібридну агресію Росії .Патріотами виховав і дітей, дочка навчалась у вищі,син його служив у лавах Національної поліції України та після початку повномасштабної агресії остався верін довгу та присязі. В'ячеслав з родиною знайшов змогу у березні 2022гороку, під обстрілами виїхати з охопленого полум'ям Маріуполя та добратись до істаКропівницький, де долучився до складу команди 2 з охорони важливого об'єкту . Ось така зла іронія долі - виїхав під носом у окупантів , різикуя життям, на розбитий машині, але на жаль, ворожа російська ракета обірвала його життя вже прямо на робочому місці, на посту під час виконання обов'язків 23 липня 2022р. Тому і урну с прахом В'ячеслава його син захоронив на Дальневосточному кладовищі у м Кропівницькоий. Вічна шана Героям!

Він був тим прикладом чоловіка, батька, друга і просто товариша, який умів дарувати тепло, об’єднувати людей і робити світ довкола світлішим. Його щирість торкалася душі, його підтримка додавала сил, а поруч із ним завжди ставало спокійніше й тепліше. Він залишив по собі не просто спогади — він залишив частинку свого доброго серця в кожному, хто його знав.

Коли він був присутній на батьківських зборах, я була впевнена, що буде весело, по-сімейному затишно і легко. Він умів розрядити будь-яку напружену ситуацію, підтримати жартом, додати тепла навіть у найзвичайнішу розмову.

Вже 30 місяців, як ти живеш в нашій пам’яті. Досі не можу повірити, що більше ніколи не побачу твої очі, не почую голос. Завжди дивувалась твоєму вмінню спілкуватися з людьми, як легко у тебе це виходило. Твої жарти, смішні історії. Ти умів підняти настрій, веселий, добрий, чуйний, турботливий, уважний . Памʼятав дати народження мабуть всіх своїх знайомих. Найближчих будив телефонним дзвінком, щоб привітати першим. Допомагав, коли просили або сам пропонував допомогу. Не любив запізнюватись і мене завжди підганяв. Можливо хтось тебе знав іншим, але я саме таким.

Дуже шкода що разом з нами немає цієї людини. Андрій був людиною з добрим серцем, відкритою душею, з якою було легко і надійно. Спогади про нього назавжди житимуть в наших серцях. Вічна пам'ять герою!

З Віталієйом Грінвальдом ми пропрацювали разом
у команді з охорони особливо важливого об'єкту, у одному караулі більше 15- ті років . За цей час Віталій проявив себе і як сумлінний працівник і як добрий товариш, відкрита та щира людина. Я не помню жодного випадку, щоб він підвів керівництво чи колег. Був веселим та усміхненим, ніколи не падав духом . не відмовляв, коли була потрібна його допомога за межами роботи, у повсякденному житті .
Віталій дуже любив свою родину, з теплом говорив про дружину, виховав двох гарних дочок та вже няньчив онуків.
Любив природу, був заядлим рибалкою, часто виїжджав зі снастями за місто до водойми, а потім пригощав нас, колег, своїми рибацькими трофеями.
Так би й жити та жити, але нажаль, російська війна наздогнала його далеко від лінії фронту- 23 липня 2022року Віталій Грюнвальд загинув під час виконання службових обов'язків на посту, під час ворожого ракетного обстрілу!
Вічна шана героям!

Знала. Він був батьком моєї учениці та найкращим другом мого тата.
Я запам'ятала пана Андрія, як життєрадісну людину, позитивного чоловіка. Він завжди готовий був допомогти мені, як вчительці його доньки та моєму батьку. Вічна пам'ять героям.

Хороший працівник, кмітливий, добре орієнтувався у своїй професії. Небайдужий до подій які сталися в країні, надійний товариш і побратим...
Світла пам’ять про мужнього захисника назавжди залишиться у наших серцях.